Головна » Статті » Краєзнавство » Краєзнавчі матеріали по селах району

Історія школи села Глибока Долина
Перша школа в Глибокій Долині з'явилась в 1932 році в приміщенні старого клубу (там де живе Артем'юк С.А.). Школа була початкова. На території села проживало багато дітей і тому навчання велося в дві зміни. Виникла потреба у будівництві нового приміщення школи. З ініціативи солтиса (керівника села) і Косівського Едварда (депутата) домовилися з Шаулою Борисом (батьком Йосипа Шаули), бо то була земля їхня, приватна, і він погодився віддати землю під забудову. Косівський теж віддав. Закупили старе приміщення на хуторі у чеха і почали будувати. 1 жовтня 1938 року відкрили нову школу.

Навчання велося польською мовою. У школі працювало два вчителі. Першим вчителем був пан Рудницький. Згодом школа стала семирічною. На той час у школі працювало вже чотири вчителі. Програма стала складнішою. Під час Великої Вітчизняної війни в школу ходили бажаючі. Вчителі змінилися. У 1942 році школу контролює У ПА. В цей період вчителював житель села Рідків Світанський (загинув під час війни).
З першого вересня 1944 року в селі працює початкова школа, де вчителювала Лідія Устнмівна Шевчук. Педагогічна діяльність її була багаторічна, у стінах однієї школи вона пропрацювала 44 роки (1944-1988).В 1947 році знову відкрито семирічну школу, а директором був Гречко Василь Онисимович, вчителями працювали: Фрося Архипівиа Іваненко і Ірина Микитівна Гречко.

Наступний директор - Радіонов Василь Григорович, завучем працювала Адамська Антоніна Сергіївна. Вчителі: Сьомкіна, Кушнірук. З 1958 року школу очолює Меланія Федорівна Петричснко. 1960-1961 роки - директор школи Кушнірук Дмитро Іванович. У 1961 році школу прийняв Павлюк Олександр Євдокимович. Завуч - Фрося Архипівиа Іваненко. 1964-1978 - директором школи працював Дмитро Олександрович Кучма. Завуч - Завалін Люба Василівна. На цей час в школі навчалось 220 учнів. Дмитро Олександрович багато зробив для школи: учні займали І-ІІ місця серед 47 шкіл на районних та обласних олімпіадах, II місце тримали учасники художньої самодіяльності.
Школа проводила краєзнавчу роботу (розшукали могилу лейтенанта, який загинув у перші дні війни. Учні розшукали його родичів, останки перевезли у братську могилу у селище Млинів). Загін Червоних слідопитів розшукав могилу гвардії підполковника А.А.Сабін-Гуза. В хаті Баньковського (Шаранди) був штаб (11 чоловік), але німці кинули бомбу і всі загинули. їх згодом перепоховали в Козині.
Велася туристична, краєзнавча робота. Було організовано 7 поїздок у Брест, Мінськ, Закарпаття. Учні школи здійснювали велосипедні походи в Кременець, Повчу.

За часів керівництва Д.О. Кучми у 1975 році було добудовано другу половину школи.
1978-1988 - директор школи Дикун Володимир Філімонович. Завуч - Мельничук Марія Миколаївна.
За сприяння Дикуна В.Ф. у 1986 році була підведена вода до шкільної їдальні. На той час у школі навчалось 74 учні.
1988-1989рр. - директор школи Легенюк Іван Якович. Завуч — Кучма Дмитро Олександрович.
1989-1991рр. - директор Дурневич Василь Йосипович, завуч Кучма Д.О.
У 1991році школу очолив Березюк Андрій Степанович . Завучем працювала Панчук Тетяна Миколаївна. Під керівництвом Андрія Степановича була повністю газифікована школа.
З 1994 по 1999 рік директором школи працювала Косінчук Світлана Олександрівна, завучем - Гогой Оксана Іванівна. Світлана Олександрівна домоглася, щоб територія школи була повністю обгороджена.
З 1999 по 2005 рік педагогічний колектив школи очолювала Чандик Людмила Іванівна. Під її керівництвом школа змінила свій зовнішній вигляд. Допомагала директору завуч Холявська Марія Володимирівна (працює з 2000 року). В цей час в школі навчалось 57 учнів. У 2003 році учні школи зайняли перше місце на Всеукраїнському огляді конкурсі на кращу навчально-дослідну ділянку.

З 2005 року школу очолює Овчарук Катерина Олександрівна, завучем працює Холявська Марія Володимирівна. В школі навчається 53 учні. Учні школи беруть активну участь у районних олімпіадах, змаганнях, звітах колективів художньої самодіяльності.

Серед випускників Глибокодолинської школи є кандидати сільськогосподарських наук: Кучма Микола Дмитрович, Сопіга Ярослав Іванович та Рачинський Анатолій Петрович. Багато юристів, вчителів, лікарів та безліч хороших, чесних, працьовитих людей.


Із спогадів Кучми Дмитра Олександровича, вчителя Глибокодолинсьці школи:
"Як швидкоплинні води гірського потоку біжить час: дні переходять в роки, роки в століття, століття - в тисячоліття. Змінюється під впливом людини природа, народжуються і зникають населені пункти, сучасне стає минулим, спогадами і легендами. Змінюються відносини між людьми, суспільні уклади, погляди на навколишнє життя, події. Старше покоління живе спогадами, переповідаючи молодшим пережите. Спогади стають історією...
Наша місцевість має багату історію. В далекому минулому тут відбувалися важливі події: поблизу розташоване "Поле Берестецької битви" 1651р., розгорталися події двох світових воєн, післявоєнні відновлення. Моєму поколінню (р.н.8.11.1930) випало складне життя: від ринкових відносин, за роки панської Польщі, грізні роки Вітчизняної війни, період визвольного руху, радянської влади і соціалістичних відносин, встановлення незалежної України.
1 вересня 1938 року вперше переступив поріг школи, що була розміщена в орендованому приміщенні, а 1 жовтня перейшли в новозбудоване приміщення, ініціаторами будівництва якого були громадяни села (Косівський Едвард, Шаула Борис, Шаранда Мирон і інші). Школа була початковою (4 класи). Навчалися в комплекті з 3 класом (до 40 учнів). Викладання велося польською мовою. В класі вчилося діти різних національностей: українці, поляки, чехи, євреї. Жили дружньо, по-товариськи, відзначали новорічну ялинку, релігійні свята. Перед Паскою ходили до церкви 3 дні (говіти, сповідь, причастя). Проводились раз у тиждень уроки релігії, які викладав священик Рогізненської православної церкви отець Кирилюк. Учнів з католицьких сімей обтісував католицький ксьондз з Вовковиївського костелу. Так в минуле відійшли дні, коли протягом літнього часу треба було вставати до схід сонця, пасти корови на вузькій смужці власного поля і в напівдрімоті чекати повернення додому. Вже не боялися "бабиці", що приховалась на городі і "билась", якщо піти в огірки, суниці, мак.
1 вересня 1939 року ми зустріли в шкільному колективі в 2 класі. Почалася Друга світова війна. Німецькі фашисти напали на Польщу. Вже 3-4 вересня фашистські літаки бомбили Берестечко, Вовковиї, Літню (по версії тут рухався кортеж президента Польщі Мосціцького). Потяглись колони біженців, варшавських високих чинів. Навчання в школі припинилось. В середині вересня ввійшли радянські війська. В жовтні навчання продовжилось. Нас другокласників перевели в перший клас, мотивуючи тим, що програма другого класу відповідає програмі першого класу. Навчання велось українською мовою. Учительський колектив поповнився новими учителями. Школа була семирічною. Крім учителів Рудницьких, працювали два євреї з міста Дубна. В ці роки працював вчителем Олесько Мирон Сергійович, який після розгрому Закарпатської України, прибув до нас (згодом став одним із керівників УПА під псевдонімом Негус - загинув на Житомирщині).
У червні 1941 року село було окуповане фашистськими військами. Німці, разом з українськими поліцаями, примусово відправляли молодь на роботу до "Фатерлянду". Населення обкладалось податками, поставками молока, м'яса, за невиконання яких вживали суворі міри покарання, фізичне побиття.
Навчання відновилось лише у 1942 році. Розпочалась боротьба між загонами УПА і фашистськими військами, які були вигнані з території району. Небагатьом учням з нашого класу вдалося закінчити 3 і 4 клас.
19 березня 1944 року село було визволене радянськими військами. Почала працювати початкова школа.
В 1946-1948 роках мені довелось навчатись у Вовковиївській семирічній школі. Тяжкий це був час Батько був мобілізований в трудармію. Потрібно було обробляти землю, доглядати худобу, виконувати державні повинності.
Зранку - в полі, на 14 годину - у школу, пішки 8 кілометрів. Чотири уроки закінчувались о 8 годині 30 хвилин вечора. І знову додому пішки. При лампі готувались до уроків.
Після війни в Глибокій Долині працювала семирічна школа. Приміщення школи складалося з 4 класних кімнат, маленької учительської. Окремо, у вигляді хліва під солом'яною стріхою, стояла майстерня. Воду брали в колодязі сусіда Лагнюка Івана. Колодязь на шкільному подвір'ї викопав Мнхальчук Василь. Директором школи в той час був Павлюк О.Є.. Освітлювалася школа гасовими лампами. Навчалось у школі 256 учнів денного навчання і 46 учнів вечірньої школи. Уроки проводилися в три зміни ( з 830 до 24 години). Опалювали грубки дровами, торфом. Сумлінна праця техпрацівників Сопіти О.Д. і Сопіги Д.Я. забезпечувала належний тепловий режим. Згодом почали реконструкцію спортивного майданчика, науково-дослідних ділянок. Вчителі вели широку роз'яснювальну роботу серед батьків, виконували обов'язки агітаторів від сільської ради. Працювали предметні гуртки, спортивні, художні. Директорами працювали Василь Григорович Радіонов, Меланін Федорівна Петриченко, Кушнірук Дмитро Іванович, Павлюк Олексій Євдокимович, завучами - Адамська Антоніна Ф., Іваненко Єфросінія Архипівна, Кучма Ганна Володимирівна, Міщук Ростислав Софронович (згодом кандидат філологічних наук, працівник Київського філологічного відділу Академії Наук, трагічно загинув).
У 1961 році мене призначили заступником директора школи, а після закінчення заочного відділу географічного факультету Львівського Державного Університету імені І.Я. Франка - директором Глибокодолинської восьмирічної школи.
Поряд з навчально-виховним процесом виникали проблеми господарського характеру. На той час колгосп імені Свердлова відокремився від колгоспу сіл Вербень і Товпижин і одержав бідну спадщину, а це було головне джерело господарської допомоги. З ініціативи педколективу, батьків, при підтримці правління колгоспу було розпочато добудову 6 класних кімнат. Цеглу завозили з Вовковиївського заводу, столярні роботи виконував Максим'юк Євстафій. У різні роки допомогу школі надавали голови правління колгоспу - Соловей Михайло Якович, Набок Дмитро Степанович, Березюк Андрій Степанович. Будівельна бригада у складі Креміновського Михайла (бригадир), Бондарчука Петра, Колесніка Михайла, Заваліна Євстафія, Гребенюка Дмитра і допоміжних робітників за 8 років завершили будівництво (за винятком веранди). В серпні 1978 року директором школи було призначено Дикуна В.Ф.

Категорія: Краєзнавчі матеріали по селах району | Додав: Редактор (03.03.2012)
Переглядів: 896 | Теги: школа, історія школи, краєзнавство, Глибока Долина | Рейтинг: 0.0/0