Точних відомостей про рік заснування Хрінників немає. Очевидно, що поселення існує здавна. 1545 р. датуються перші дані про село. В 1545 р. Тут була поміщиця Хреницка, в 1569 р. - Михайло Хреницкий, ще пізніше - Іван Хрінницький - луцький земський суддя. В архіві знаходимо: "В 1616 р. його милість пан Іван Хрінницький, суддя земський Луцький, на великому шляху на р. Стир в маєтку своєму спадковому Хрінниках для переїзду міст збудував. Міст той постійної направи потребує, тому просить милості короля з канцелярії гроші виділити на направу того моста". На село неодноразово нападали іноземні загарбники, це підтверджує велика кількість знахідок старовинних речей, особливо різних монет. Отже, Хрінники - привабливе місце діяльності як для істориків, так і археологів, які сьогодні продовжують тут дослідницькі роботи. Знайдено унікальні документи з давньої історії краю. Особливо цікаві відомості отримані щодо історії та культури давньогерманських готських племен. Пам'ятка готів є унікальною за розмірами і багатством матеріальних залишків.

Ось уже 12 років поблизу Хрінницького водосховища працює група археологів під керівництвом заступника директора Інституту археології, професора, добре відомої людини на Рівненщині Дениса Никодимовича Козака. Знайдено зразки монет, срібний наконечник стріли, аналогів якому немає в Україні. Шедевр археологічної знахідки - Божок, римський витвір мистецтва. "Заради таких знахідок можна працювати не один сезон", - стверджує археолог.
Сьогодні на березі водосховища с. Хрінники багато відпочиваючих, адже тут у сосновому лісі розкинулися будівлі санаторію "Хрінники". Санаторій має хорошу базу для відпочинку та лікування. Тут відпочивають та оздоровлюються діти, що постраждали від аварії на ЧАЕС. Чудова кухня з п'ятиразовим харчуванням задовольнить найвибагливіші смаки відпочиваючих. На території санаторію розміщено спортивний і тенісний майданчики, ігрові автомати. Є бібліотека, більярд, бар з безалкогольними напоями. Широка алея виводить із лісу на берег Стиру, де радує око чудовий пляж, забезпечений місцями для купання, накриттям від сонця, лежаками та волейбольним майданчиком. Біля пірсу дружно погойдуються катамарани і човни. Відпочивати тут влітку - одна насолода.


Проте найголовніше в санаторії - це унікальний вид медичних послуг - грязелікування. Грязі Демидівського краю - єдині в Україні за своєю лікувальною та оздоровчою дією. Поклади складаються із слабкосульфідного прісноводного високозольного торфу із вкрапленням у ньому різновидів геоботанічного складу (зверху вниз): осокового, очеретово-осокового та дерево-осокового.
На першому поверсі спального корпусу розміщене грязеве та лікувальне відділення. Лікувальне відділення оснащене сучасною медичною апаратурою, фітобаром, де діти п'ють лікувальні чаї (нирковий, шлунковий, заспокійливий), що приготовані з місцевих екологічно чистих трав. Тут також знаходиться інгаляторій, водно-лікувальне відділення (лікувальні ванни, підводний масаж, душ Шарко, циркулярний душ), стоматологічний кабінет, масаж, електрофізпроцедури.
І все це оточено напрочуд щедрою й мальовничою природою. Цей зелений край має безліч голубих річок, озер, лісових масивів, серед яких виділяються просто казкові місця. Від першого подиху весни аж до білих снігів радує нас своїм розмаїттям дивовижний світ природи.

Всі жителі цієї місцевості знають урочище "Рейзі", повз нього йдуть до лісу. Тут завжди можна напитися холодної, цілющої води. Довгий час було це джерело лише згадкою для жителів навколишніх сіл. Після наполегливої роботи меліораторів висохло кришталеве джерельце, заросло травою. Та взялися за цю справу жителі села, і забриніло, заспівало джерело втішаючи перехожих. Є багато розповідей і легенд про нього. Ось одна із них.



"Було це давно. В одного пана була дуже хвора донька. Що він тільки не робив для неї, та вилікувати її було марно. Часто пан вивозив доньку на прогулянку. Якось проїжджали вони повз джерело, напилася дівчина з нього води, вмилася нею й... одужала. З того часу пішла про джерело слава. Переказували люди, що, хто води цієї випив, якщо гарним був, ще кращим ставав, якщо сильним був, ще ставав ще сильнішим, хто ж хворим був, здоров'я тут здобував. Ішли сюди люди, пили воду, набирали з собою і клали монети в капличку біля джерела. Почула про це хитра єврейка Рейзя, побудувала біля джерела корчму. Подорожні здалеку йшли, хотіли відпочити, підкріпитися. Отак вона і збагатилася біля цілющого джерела, і землі ці почали називати Рейзі".
А інша легенда ось що розповідає: "Відпочивали біля озера козаки, радились про свої подальші дії. Почув їхню розмову один єврей, та й пішов до татарів, розповів усе. Нагородили його золотом. Вислухав він всі плани татарів і вирішив ще раз збагатитись. Пішов до козаків і розповів їм задуми татар. Та козаки також хитрі були, і запитали його: "Звідки татари дізнались про наше місце стоянки? А ти як дізнався про їхні плани?" Не хотів єврей зізнаватись, та припекли козаки йому п'яти і все розповів він як було. Козаки зробили засідку і перерізали всіх татар. Від слова "різня" ніби й походить назва "Рейзя".
А найбільш достовірною є легенда про українських дівчат-полонянок, яких зібрали татари з навколишніх сіл і повели на невільницькі ринки. По дорозі дівчата чинили опір, та звільнитися не вдавалося. Покарання непокірним було надзвичайно жорстоким. Дівчат живцем закопали і насипали на цьому місці пагорб. Довго долинали крики і стогін з-під землі.

Багато часу минуло відколи стоїть на пагорбі пам'ятник, оббитий вітрами, обмитий дощами, що зветься у народі Ян. 7 липня 2001 року він пережив друге своє народження - Хрінницька громада відреставрувала і надала можливість знову милуватись ним. Старожили розповідали, що в 30-ті роки, коли довго не було дощу, люди хресним ходом ішли до цього місця, молилися Богу і отримували дощ. У кам'яній споруді знаходилася ще металічна скринька, в яку кидали офіру.

Ось ще один дивовижний куточок природи, восени і влітку можна відчути сильний рибний запах. Це орнітологічний заказник державного значення "Хрінники", де гніздується сіра чапля. Приліт відбувається у третій декаді березня. Чаплі гніздяться окремими парами або колоніями. Гнізда будують високо на деревах, їжа - свіжа риба. Сіра чапля дещо більша за гуску, попелясто-сірого кольору, з білими шиєю і животом. По боках шиї знаходяться чорні плями, лапи, шия і дзьоб довгі, крила тупі й широкі. Під час польоту втягує шию так, що голова з'єднується з тулубом. Сіра чапля має скрипучий пронизливий крик, який найчастіше чути під час польоту. Щоб впізнати сіру чаплю, потрібно звернути увагу на її розмір і колір. У хрінницькому лісі знаходиться єдина колонія сірих чапель в Україні.

   

Є в хрінницькому лісі ще одне диво - тут росте дуб-велетень, якому понад 550 років. Кажуть під цим дубом відпочивав та радився зі своїми воїнами Богдан Хмельницький. Відомі перекази про те, що зупинялися біля цього дуба Петро І, Катерина ІІ. Біля могутнього дуба присипано землею дві могили. Існує припущення, що це можуть бути козаки, які загинули в сутичці з татарами. Бачив цей велетень і сильні вітри, блискавки та громи. З вигляду він нагадує гігантську колону. Якщо стати поруч із цим дубом, товщиною в чотири обхвати людських рук, то почуваєшся нікчемно малим. Тільки ні, він не принижує, а навпаки, розбурхує в душі щось таке, що возвеличує людський дух, будить у грудях якісь чисті почуття. І лише згодом розумієш, що це озвалась забута мелодія природи.