Виховна година "Азбука ввічливості"

Мета виховної години: Закріпити у школярів знання і навички елементарних правил поведінки та етикету; формувати вміння аналізувати свої навички та вчинки інших.

Обладнання: На дошці два плакати з написами: «Це можна робити у школі» та «Цього не можна робити у школі».

Учні класу поділені на дві групи, які будуть мати окремі запитання.

С л о в о  в ч и т е л я:

Починаючи розмову про ввічливість, на потрібно з’ясувати що означає це поняття. Ввічливість – це, насамперед, мистецтво людського спілкування, вміння люб’язно ставитися до людей, які нас оточують. Я думаю ви погодитеся зі мною, що не лише дітям, а і дорослим хочеться, щоб до них ставилися їх друзі, рідні, уважно, по-доброму, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої людини, вихованої та доброї, люди ставляться саме так. Тільки таку людину всі люблять, поважають, хочуть спілкуватися з нею.

Бути ввічливим зовсім неважко. Неважко бути охайним, причесаним і вмитим, щоб людям було приємно на вас дивитися. Неважко допомагати вдома старшим, не розкидати по кімнаті свої речі. Звичайно вихована людина має виконувати не тільки ці правила, їх набагато більше, але якщо ви будите виконувати хоча б ці елементарні правила, то вони стануть початком вашого подальшого вдосконалення.

Але людина може показати свою ввічливість як вчинками, так і словами, вони допомагають нам у цьому. Давайте розглянемо такий випадок: заходить вчитель до класу і не вітаючись з учнями відразу говорить: «Сіли, відкрили зошити і пишіть». Звичайно, ви подумаєте, що у людини поганий настрій або вона погано себе почуває. Хоча, дуже часто ви вітаєтеся з вчителями по інерції, не задумуючись над значимістю привітання. Або ще такий випадок: Ти стоїш на перерві та розмовляєш з друзями. Аж раптом тобі хтось боляче наступає на ногу. Ти розсердився, готовий полізти у бійку та раптом чуєш: «Вибач, будь ласка. Я не хотів зробити тобі боляче». Твоя злість відразу пройшла і ти несподівано для себе відповідаєш: «Та нічого, буває». І відразу пройшла біль та образа. Правда ж буває таке? Ми бачимо, яку велику силу вони мають. І таких випадків можна навести безліч.

Після вступного слова вчителя дітям пропонуються ситуації для обговорення. Кожній групі дітей дається своє завдання.

Завдання 1. Дочка йде на день народження до однокласниці. Приміряє дуже красиве та модне плаття. – «Одягни плаття простіше» - говорить мама. – «Але чому?» - запитує дівчинка. Дайте відповідь на це запитання.

Завдання 2. В електричці жінка розгорнула порцію морозива. Через хвилину обгортка білою плямою " прикрасила " підлогу під сидінням. - « невже і вдома робите так само?» - запитала сусідка. – «Електричка не дім, - відповіла та. І всі так роблять. Подивіться: всюди за сидіннями все забито сміттям. А що, хіба у вікно викидати? По-моєму, так прибирати складніше». Запитання: Чи переконала вас жінка у своїй правоті?

Завдання 3. Мене запросила на день народження подруга. Гостей було багато. Їй подарували багато подарунків – дорогі сувеніри, прикраси. Я подарувала книгу. І… залишилась без подруги. Вона відвернулася від мене, їй не сподобався мій подарунок. Як мені бути?

Завдання 4. Каже учень шостого класу. – «У нашому класі ми часто даємо прізвиська один одному: Мочало, Папуга, Жир. Декому це не подобається. А чи варто, на вашу думку, боротися з прізвиськами? Адже ми бачили багато фільмів про індіанців,де вони також там мали прізвиська: Соколине Око, Вірна Рука, Громовержець.

Завдання 5. Двері у тролейбус відчинилися, і поки пасажири виходили, один хлопчик прошмигнув у тролейбус і плюхнувся на вільне місце. – «Мамо!»– прокричав він до молодої ще жінки, яка зайшла слідом. – «Скоріше іди сідай!». – «Це ж треб,молодець який, як він про маму турбується. Правильно, синку, так і треба. Щастя такого сина мати», - сказала жінка, яка сиділа поруч. Мама хлопчика відповіла ввічливою посмішкою. А хлопчик під поглядами дорослих злегка почервонів. Але не всі дивилися схвально.

Жінка похилого віку з важкою сумкою у руках, за яку спритний синок щасливої матері виявився спритнішим, зі смутком дивилася у бік.(Поміркуйте над цією ситуацією).

Завдання 6. Їхали в тролейбусі хлопці років по 12. Сиділи і жваво обговорювали фільм, який щойно подивилися. Фільм про війну. - «А наш гранатою – р-раз! І тому бац!!! Ну, наші молодці!». А поруч стояв сивий чоловік з ординськими планками на піджаку. Стояв, бо всі місця були зайняті. Хлопці бачили ветерана, але вдали, що не помічають його. – «А наш з кулемета та-та-та…!».

Після обговорення цих життєвих випадків переходимо до наступного завдання.

На дошці висять плакати з написами: «Це можна робити у школі» та «Цього не можна робити у школі». Учням дається завдання скласти, що на їх думку все-таки обов’язково потрібно робити у школі, а чого не слід робити. Учні працюють групами за партами декілька хвилин, а потім по одному представникові від команди виходять до дошки і під написами на плакатах пишуть свої судження.

Розглядають такі випадки:

1.Хто вітається першим, якщо зустрілися молодий і старий? Хлопчик і дівчинка? Якщо зустрілися два хлопчики, хто подає першим руку?

Відповідь: Першим вітається молодий із старшим, хлопчик з дівчинкою,але руки вони не подають. З двох людей одного віку та статі першим вітається той, хто краще вихований.

2.Якщо ви увійшли в автобус із задньої площадки і побачили, що біля передніх дверей стоять ваші товариші, чи потрібно вітатися з ними?

Відповідь: Якщо вас помітили, тоне обов’язково кричати, слова замінять жести та міміка. Потрібно посміхнутися та зробити невеликий кивок головою.

3. Зустрічаєте ви людину часто: мешканця свого будинку,вчителя,який викладає в сусідньому класі, але ви не знайомі з ним. Чи треба вітатися?

Відповідь: Обов’язково.

4. Як повинні виходити і заходити до транспорту хлопчики і дівчатка?

Відповідь: Спочатку заходять дівчатка а потім хлопчики. Виходять навпаки, спочатку хлопчики і подають дівчаткам руку.

5. Директор школи стоїть у колективі вчителів. Ви проходите повз них і вітаєтесь з одним директором. Чи правильно ви вчинили? ( Обговорити ситуацію).

Вчитель: Ви знаєте один одного вже шість років. Але я впевнена, що ввічливі, слова ви говорили один одному дуже рідко. Ви погодитеся зі мною, що кожній людині приємно, коли їй кажуть компліменти або просто хороші слова про їх зовнішність, риси характеру. То давайте скажемо один одному такі приємні слова!