Громадська організація «Рівненська федерація малого і середнього бізнесу «Єдність» запрошує до участі у проекті: «Як українській жінці стати лідером в бізнесі?».

Проект здійснюється за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Цільовою аудиторією проекту є жінки-власниці малого або середнього бізнесу, які бажають вийти на новий рівень розвитку, представниці неурядових організацій (НУО) та жінки, які бажають започаткувати власний бізнес.

В проекті приймуть участь 200 учасниць – жінок. Проект охоплює  Рівненську область.

Участь у проекті безкоштовна.

Заходи проекту мають сприяти становленню рівних прав та можливостей жінкам і чоловікам при здійснені підприємницької діяльності,  підвищенню їх лідерського потенціалу, суспільної активності та розширення економічних можливостей жінок-підприємниць.

Формат проекту передбачає 4 практичних модулі по 2 семінари кожен з кращими експертами:

Модуль1. «Жінка–лідер в сучасному світі. Розвиток якостей характеру жіночого лідерства»;

Модуль 2. «Досягнення успіху по-жіночому. Як вибудувати пріоритети в житті та визначити цінності для гармонійного розвитку»;

Модуль 3. «Розвиток своєї власної справи. Механізми підбору персоналу та партнерів, розвиток ідеї»;

Модуль 4. «Як зробити бізнес ефективним? Пошук джерел стартового капіталу. Ефективне бізнес-планування та реалізація соціальних бізнес-проектів».

По закінченню 4-х модулів проекту буде оголошено про проведення конкурсу на найкращий соціальний бізнес-проект серед його учасниць.

Анкета для реєстрації на участь у проекті знаходиться на сторінках організації в соціальних мережах:

https://www.facebook.com/business.development.rv.ua

http://vk.com/business_development_rv_ua 

Термін дії проекту: 01.03.2016 – 31.10.2016

Контакти організаторів:

e-mail: business_development@ukr.net

тел: (0362) 28-24-83,  +38(093) 00-44-604,  +38 (097) 405-33-95

З метою поліпшення екологічної ситуації Демидівського району, створення сприятливих умов для розвитку волонтерства і самореалізації молоді, розвитку волонтерського руху, спільного прагнення до кращого майбутнього в розбудові екологічного сектору, громадська організація «Сприяння розвитку села» закликає до участі у всеукраїнській акції «Зробимо Україну чистою разом!». Громадська організація «Let’s do it, Ukraine» спільно з міжнародним рухом «Let’s Do It! World» за підтримки ряду громадських організацій проводить щорічну всеукраїнську соціально-екологічну акцію з прибирання зелених зон та благоустрою територій «Зробимо Україну чистою разом!», яка запланована на 23 квітня 2016 року, в рамках акції буде проведено: всеукраїнський екологічний фестиваль «ЧистоFest», наймасштабніше прибирання країни, форуми, круглі столи та інші заходи.

В акції беруть участь комерційні та некомерційні громадські організації, компанії та державні установи, співробітники яких приєднуються до акції на рівні корпоративної соціальної відповідальності та пересічні громадяни. У 2015 р. до акції долучилось понад 500 000 учасників в 24 областях на 2832 локаціях. У 2016 році ГО “Let’s do it, Ukraine” запланували понад 700 000 учасників та 5 тисяч локацій по всій території країни.

Закликаємо підтримати проведення акції на теренах Демидівщини і прийти в призначений день в своєму селі, селищі, на вулиці на прибирання. В кожному селі нашого району знайдеться якась місцина, де постійно скупчується сміття, пакети, пляшки. Одним помахом руки все це сміття не зникне, але навіть невелика по масштабах акція змусить частково змінити громадську думку щодо належної чистоти вулиць і благоустрою села. Адже сподіватись на когось зі сторони нам не варто, потрібно самим гуртуватись і наводити лад в громадських місцях.

Якщо бажаєте долучитись до акції з прибирання свого населеного пункту в якості волонтера - зв'яжіться зі своїм районним координатором і поцікавтесь, хто організовує прибирання саме у вашому селі. Якщо координатора досі немає - можете самі очолити прибирання, організувавши жителів села.

Координатор акції «Зробимо Україну чистою разом!» в Демидівському районі – Сергій Щербатюк, +38(096) 9502788

Західна Україна – справжня археологічна Мекка. Ще зі шкільних уроків історії можемо пригадати, що територія, де нині знаходиться Волинь, завжди була на роздоріжжі історії. Тут бували купці з Римської імперії, робили набіги дикі лісові племена, будувались і руйнувались давньоруські фортеці, спустошували наші землі монголо-татари, в періоди розквіту процвітала торгівля і ремесла, зароджувались та занепадали міста.

Про всі ці події тепер нам розповідають старожитності, якими так багата земля під нашими ногами.

Можна лише припустити, якими різноманітними і багатими були б колекції музеїв чи шкільних зібрань, якби всі знахідки потрапляли у чесні руки. Та, на жаль, так стається не завжди. Якщо раніше такі випадки обмежувались випадковими знахідками на власному городі чи під час нечастих земляних робіт, то останніми роками ситуація разюче змінилася.

Ще років п’ятнадцять назад металошукач ми могли побачити хіба що у фільмах про війну. Та якось непомітно цей інструмент з’явився в руках незнайомців, які то там то тут походжали полями чи городами десь за селом. Селяни, як правило, з цікавістю позирали на них і між собою сперечались, хто ж це там ходить і з якою метою. Минув ще якийсь час і металошукачі вже нікого не дивували і швидко з’являлись в сільських обійстях. Молоді метикуваті люди зрозуміли, що в них під ногами лежать нічийні скарби, які лише чекають на свого господаря. Зараз практично в кожному селі на є по кілька власників таких приладів, навіть студент може придбати недорогий металошукач, зібравши трохи грошей.

Автору вдалось поспілкуватись з кількома т.з. «чорними археологами» з Демидівщини Рівненської області, які не надто переймаються збереженням таємничості. Всі вони розуміють, що формально порушують законодавство, але випадків, коли б доводилось відповідати перед законом не пригадують. Головне, кажуть, не нагліти і не заходити на засіяні чи оброблені поля. А так жителі сіл байдуже ставляться до незваних гостей, які після себе залишають акуратно засипані ямки.

Автор на власні очі переконався, що Демидівський край дійсно багатий на скарби. Чого тільки не знаходили «археологи» - давньоримські срібні монети різних періодів, грошові знаки Литовського князівства, Речі Посполитої, велике різноманіття монет Російської імперії, що вже говорити про монети ХХ століття, яких дуже багато. Трапляються і дорогоцінні прикраси – обручки, натільні хрестики, золоті перстні і сережки. Хоча, місцеві копачі і признаються, що золото знайти не так вже й просто, як може здатись сторонньому спостерігачу. В кожного такого умільця, особливо хто займається цією справою роками, є історії і про особливо цінні скарби – горщики з розсипами монет. Такі знахідки пояснюються простою застережливістю наших предків, адже вони передбачливо думали про майбутнє і відкладали на чорний день.

Що трапляється з цінними знахідками далі? Як правило, дорога їх веде на он-лайн аукціони старожитностями, чи до перевірених скупщиків антикваріату, через яких артефакти потрапляють до посередників і дрібних колекціонерів. Ті в свою чергу знаходять на товар клієнтів з-за кордону чи самотужки переправляють історичні цінності в країни Європи.

Яку ж небезпеку несе це новітнє ремесло для історії і краєзнавства? Всі розуміють, що «чорні археологи» керуються інтересом самозбагачення. Метою пошуків є лише дорогоцінні метали, прикраси, монети, культові речі. Супутні знахідки, які можуть багато розповісти про історію того часу, пошуковців не цікавлять. Історики втрачають хорошу нагоду дослідити, вивчити і всебічно описати цінні археологічні знахідки. Адже поява якоїсь дріб’язкової монети може пролити світло на мало досліджену історію міста чи села.

Що ж робити з «чорною археологією»? Як врятували історичне минуле і джерела вкрай цінної інформації від безтурботних копачів, які не задумуючись знищують цілі пласти історії? Куди дивиться поліція, коли порушується закон? На жаль, українське законодавство на руку «чорним археологам», адже навіть якщо їх спіймають на місці розкопок і доведуть причетність у суді, то максимальне покарання, що чекатиме на них – це 590 грн. Хоча за розкопки могил і захоронень може чекати суворіше покарання – до восьми років позбавлення волі.

Проблема «чорної археології» має глибоке коріння і боротьба з цим явищем повинна бути систематичною. Тому залишається лише сподіватися, що в недалекому майбутньому археологічні розкопки перейдуть на інший рівень і будуть окреслені законодавчо. Автор не виступає за категоричну заборону приватних досліджень. Наприклад, досвід США свідчить, що за умови контролю самостійні розкопки аматорів-археологів можуть бути корисними для всіх – і для історії, і для держави, і для любителів археології.

Довідково: право на археологічні розкопки та розвідки (а пошук предметів металодетектором є видом археологічної розвідки) мають лише ті, хто отримав від Інституту археології відкритий лист — єдиний кваліфікаційний документ, який засвідчує фаховий рівень дослідника і дає право на проведення наукового досліду.

Стаття "Чи поверне собі Боремель титул огіркової столиці Волині?"
Газета "Волинь нова" за 01.03.2016 р.

#Волинь_нова #Боремель #огірки #тепличне_господарство#фермери

Початок з 9:49

Фото матеріалу:

Сенсаційне відкриття зробила викладач Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Тетяна Яцечко-Блаженко, коли вивчала історію рідного села своєї бабусі Марії Шатковської Лисина, яке зараз перебуває у складі Рівненської області. У процесі вивчення дослідниця віднайшла чимало інформації про ікону із зображенням Ісуса Христа і тридцяти трьох хрестів. Один зі списків цієї ікони зараз зберігається у Музеї Волинської ікони і має назву «Христос Боремельський».

– У хатах Боремля й околиць досі можна зустріти паперові гравюри цієї ікони, надруковані в Почаївській лаврі, – розповідає дослідниця. – Із цього чудотворного образу створювали списки для волинських парафіяльних церков. Їх можна і сьогодні побачити у храмах Луцького та Горохівського благочинь, на Козацьких могилах у Пляшевій, у Дубні, Кременці, на Тернопіллі, у самому Боремлі.

Тетянка Яцечко-Блаженко усюди почала шукати інформацію про рідкісну ікону і в польських довідниках натрапила на свідчення, що ікона спочатку знаходилась в Італії на віллі князів Д’Есте.

– Після Італійської кампанії (1796–1797 роки, – ред.) французьких військ полотно потрапило в руки Наполеона І Бонапарта. Він подарував її за бойові заслуги відомому польському генералу, лейтенанту Імператорської армії Вінценту Шептицькому. На початку ХІХ століття генерал одружився із княгинею Констанцією Чацькою, яка проживала разом із батьками у своєму родинному помісті в Боремлі. Шептицький подарував для боремельського костелу дорогоцінний портрет Ісуса, – розповідає науковець, як полотно перекочувало на Волинь із Середземномор’я.

Ікона Ісуса Христа Лисинського в книзі Леона Попека «Святині Волині»